Днями, у Ліцей № 8 Оболонського району м. Києва відбулася подія, що пахла справжньою українською автентикою

Андріївські вечорниці перетворили шкільний зал на затишний простір традицій, смаку й доброго настрою.

Вареники ліпили з такою зосередженістю, ніби готувалися до вступу в Кулінарну Академію.

Борщ оцінювали майже як експонат, гідний окремого розділу у списку нематеріальної культурної спадщини.

А ворожіння… ну тут усе по класичному сценарію. Трохи сміху, трохи інтриги й багато традицій, які живуть уже століттями.

Та за всією цією веселою атмосферою стоїть важливий сенс. Такі вечорниці – це спосіб говорити з дітьми мовою культури, передавати те, що не записано в підручниках, але зберігається в серці кожного з нас.

Це нагадування про коріння, про наше «хто ми», яке звучить особливо ясно саме у таких щирих та теплих шкільних вечорах.